Спецпроект Радіо24-запоріжжя, та 061.ua
Всі на велосипедах
І великі, і маленькі… І в краватках, і в підгузках… Українців дивує кількість велосипедистів на вулицях європейських міст. Швидко, зручно, а головне – безпечно і недорого пересуваються мешканці, наприклад, Мюнхена, Дрездена, Відня. А ще Львова. Так, українці активно переймають корисні звички сусідів. Хоча українські дороги не завжди обладнані для цієї категорії учасників руху, громадськість Львова активно пропагує пересідати на велосипеди. Крім того, львівяни, як справжні європейці, ламають стереотипи щодо людей з обмеженими можливостями.

14.09.2016
В Україні пройшов всеукраїнський благодійний велопробіг «Бачу! Можу! Допоможу!». Акція спрямована на підтримку людей, які мають проблеми із зором. Протягом 16-ти днів зрячі та незрячі люди разом об їхали на велосипедах майже пів України. Організатором благодійного велопробігу виступила львівська молодіжна громадська організація «Інститут Українських Студій». Один з організаторів акції, Вікторія Лучка вважає, що такий проект сприятиме соціальній інтеграції людей з порушенням зору як рівноправних членів українського суспільства.

Про можливості для української молоді та цікаві міжнародні проекти ми говорили із Вікторією Лучка, ГО «Інститут українських студій»,
м. Львів

- Велопробіг відбувається вдруге. Розкажіть, як все відбувається?
- Є велосипедні тандеми – це такий велосипед на двох, хтось їде спереду, хтось їде ззаду. Той, хто їде ззаду, повинен крутити педалі, попереду їде зряча людина, з заду незряча. 16 днів ми рухаємось Україною в сторону Одеси, будемо зупинятись в різних містечках, селищах. Наша мета – це стерти стереотипи, зламати якісь такі ліміти в головах людей, якщо ти не бачиш, якщо в тебе якась інвалідність, то ти повинен сидіти дома.

Наші учасники це абсолютно протилежні приклади, це люди, які активно живуть, активно працюють, активно виховують дітей, які ловлять каф від кожного дня. І те, що вони незрячі - це частина їх повсякденного життя, яка не відіграє головної ролі, коли ти насправді береш від життя максимально всього.

Торік учасники велопробігу перетнули Тернопіль, Рівне, Житомир, Київ, Черкаси, Умань, Вінницю, Кам'янець-Подільський, Хотин, Чернівці та через Івано-Франківськ повернуться до Львова. Цьогоріч маршрут пролягатиме до Одеси. Стати учасниками проекту погодились 40 людей. У великих містах, через які пролягає маршрут, вони дають прес-конференції. Окрім благодійного велопробігу «Бачу! Можу! Допоможу!», «Інститут українських студій» долучається й до реалізації інших цікавих проектів. Серед них – «Сенсотека». Це проект, який дає змогу в тому числі і людям, які мають функціональні обмеження, повноцінно навчатися, працювати та цікаво проводити дозвілля.

Це такий простір для розвитку і взаємоспівпраці. Ми не акцентуємо, що це для незрячих людей. Це є доступним для кожного і ми хочемо реконструювати його за принципом універсального дизайну. Тобто, якщо ти не бачиш, чи на візку, чи якісь інші вади, то ти (не залежно від проблем) можеш скористатись можливістю взяти участь у події або навчатись у ці бібліотеці.
Велопробіг "Бачу Можу Допоможу" - благодійний веломарафон за участю молоді з вадами зору. Проект проводиться в шанування Світлої пам'яті Миколи Пеха. 30-денний веломарафон проходив територією Західної та Центральної України. У заході взяли участь дванадцять молодих людей, шість - незрячі. Учасники марафону їхали на тандем-велосипедах. У ході проекту було проведено благодійний збір коштів на ремонт, обладнання та дизайну "Сенсотеки" на базі міської бібліотеки № 18 у Львові. На додаток до цього була проведена промо-кампанія "Бачу! Можу! Допоможу!", яка мала на меті допомогти людям з інвалідністю стати «видимими» для громадськості, сприяти соціальній інтеграції незрячих як активних громадян і забезпечувати повагу прав людини незалежно від фізичних можливостей особи.
Велопробіг "Бачу Можу Допоможу"
33 дні, понад 2000 кілометрів, 10 областей України
- Велопробіг відбувається в кращих европейських традиціях. Кому належить ідея проведення такої акції?
- Ідея проекту належить львів`янину Миколі Пеху, який почав втрачати зір у дитячому віці. Під час навчання у старших класах він виграв стипендію для участі у програмі обміну FLEX, що дала йому можливість навчатися рік у США. Закінчив факультет міжнародних відносин університету у Львові. Рік навчався на магістратурі в Лондоні. Потому повернувся до рідного Львова і продовжив активну громадську діяльність в заснованій ним ГО «Інститут українських студій». На жаль, Микола Пех пішов з життя.

Однак, заснована ним громадська організація продовжує функціонувати та втілювати в життя різноманітні проекти.

З початку заснування (10 років тому) ГО «Інститут українських студій» займалася школою україністики. Ми робили курси з української мови та культури для студентів і всіх бажаючих іноземців, які хотіли більше дізнатись про Україну. А потім ми почали працювати більше з молодіжними питаннями зокрема працювати в програмі "Use in action", яка на то момент діяла у ЄС (в ці програмі брали участь країни ЄС та країни політики добросусідства) Потім ця програма була змінена на іншу, "Erasmus +", з якою Україна теж співпрацює.
Доречі, в Запоріжжі 28 серпня розпочали роботу поліцейські велопатрулі.

Поліцейські на велосипедах будуть виконувати свої обов'язки в центральному парку, а також на острові Хортиця і Набережній магістралі.


- Ви працюєте із студентами, яка кількість студентів з України, завдяки вам, змогла побувати за кордоном?
- Важко сказати, бо ми так не вели статистику, але за це період десь 200 людей. Зокрема, коли була програма «Erasmus+» і "Youth in action", то це було дуже великою практикою, коли 5-6 людей приймали участь у семінарах у країнах ЄС, або інших країнах. Окрім конкретної допомоги учасникам молодіжних програм, ми ставимо собі й інші цілі. Зокрема, це наближення України до європейських цінностей.

- Поїздка до країни ЄС це просто круто, чи це реальний і корисний обмін досвідом?

- Це справді такий величезний обмін досвідом, обмін досвідом в громадській галузі, здобуття нових навичок, на чому, як раз акцентується програма. Головна ідея - поширення європейських цінностей на країни партнерства. Треба виховувати молоде покоління, щоб воно було сприятливіше до ЄС і щоб можна було започаткувати довгострокові добрі дружні відносини між людьми з різних країн і, таким чином, мирно жити у Європі.

«Інститут українських студій» достатньо плідно співпрацює з європейськими партнерами. В рамках такої співпраці систематично проводяться тренінги та семінари. Причому, здебільшого організатори свідомо відходять від офіціозу, та надають перевагу неформальному спілкуванню.
3 найбільш популярні європейські молодіжні програми
серед українців
Youth in
Action
Програма ЄС, яка надає молодим людям з України можливість брати участь у молодіжних обмінах та міжнародній волонтерській діяльності у країних ЄС.

EVS

Європейська волонтерська служба надає можливість людям віком від 18 до 30 років брати участь у волонтерських проектах в ЄС, які тривають від двох місяців до року.

Au Pair

Міжнародна програма культурного обміну, яка дає можливість прожити рік і більше в одній з країн Європи чи США в приймаючій сім'ї, а натомість доглядати за дітьми і надавати просту допомогу по дому.
- Що дають людині міжнародні проекти?
- Коли людина їде на такий семінар чи тренінг, чи молодіжний обмін, то перш за все це відбувається у неформальні обстановці. Немає таких стандартних лекцій, немає семінарів, чогось стандартного, до чого ви звикли. Більш присутня ігрова форма неформальної освіти, коли ти завдяки своїй участі можеш здобути відповідні навички з особистої комунікації, розвивати лідерські здібності, чи дізнатись, які риси більш потрібні для працевлаштування, ці якісь інші потрібні речі, а також це є такий дуже хороший обмін досвідом з цими людьми, які беруть участь у семінарах, бо кожен приїжджає і привозить досвід свої ГО. Такий дуже хороший обмін між представниками різних країн.

Але є дуже багато випадків, наприклад, позитивний випадок, коли люди раніше до поїздки не були активними, але вони повертаючись до України, становились більш мотивованими і починали долучатись до проектів, починали щось цікаве робити. І мабуть наша організація таким чином розвивалася завдяки цим людям, які для себе відкрили нові можливості, вони повертались з Європи і долучались до громадського руху.

- Євросоюз приділяє достатньо велику увагу розвитку громадських організацій в Україні. Європейський союз хоче виховувати у країнах сусідах хороших майбутніх партнерів.
А як це зробити?


- Перш за все створювати дружні відносини між людьми, дати можливість більше познайомитись і стерти ці стереотипи, які існують. Якщо ти маєш друзів в Австрії або в якісь іншій країні, і виникають якісь конфлікти або різні ситуації, ти будеш дивитись на це під іншим кутом.

Водночас, серед європейців все ще зберігаються певні стереотипи щодо України. Ї хоча, протягом останніх двох років значна їх частина зникла, упереджене ставлення до українців в певних сферах все ще зберігається.
Серед європейців зберігаються певні стереотипи щодо України. Ї хоча, протягом останніх років значна їх частина зникла, упереджене ставлення до українців в певних сферах все ще зберігається.
- Які це стереотипи?
- Дуже часто нас плутають з росіянами… насправді до сьогодні, «Ha, you're from Ukraine! А ви з України, то ви точно говорите російською», або: «Ви з України? То це Росія?!..» Вже після «Революції Гідності» це змінилось кардинально.

Потім інші стереотипи, що в Україні все дуже дешево, і можна приїхати сюди, знайти собі дівчину чи хлопця на декілька днів і поїхати назад. Мені особисто говорили, що ми думали, що в Україні такі всі розпусні. Втім, ів Україні існує чимало стереотипів щодо життя в країнах ЄС.

- Міфів про Європу багато... Ви які чули?

- По-перше, стереотипи про те, що в Європі все добре, але насправді - це зовсім не так. В кожній країні є свої проблеми. Це проблеми різного типу: соціальні, економічні, політичні. Але коли людина бачить, як живуть країни - члени ЄС, у людини одразу з'являється мотивація щось робити.

Також є стереотипи щодо мусульманських країн, чи про Близький Схід. Але коли ти їдеш по програмі в Азербайджан, наприклад, і знайомишся з великою кількістю людей і розумієш, що у нас багато спільних цінностей. Наприклад, коли ти їдеш до Європи, в країну, де багато нацменшин, то з'являється розуміння, що це не просто природній процес, що це культурне збагачення кожного члена громади.

Обмін досвідом та співпраця українських громадських організацій з європейськими партнерами дозволяє руйнувати стереотипи, що існують як серед українців, так і серед жителів Євросоюзу.

І це стосується всіх без виключення сфер життєдіяльності нашого суспільства – від гуманітарного сектору до бізнесу. Щоправда, через бойові дії на сході, європейці побоюються їхати на лівобережну Україну із своїми ініціативами.
За даними ЮНЕСКО лише 10% українських студентів, які виїжджають за кордон вирішуються там залишитися.
- Правда, що европейці бояться пересуватися Україною близько до прифронтових територій?
- Правда, не хочуть організатори - наші партнери з Європи їхати далі за межі Лівобережжя. Була ідея поїхати у Слов'янськ, чи у Краматорськ, але вони бояться… І тут не якийсь інституційний обмежувач поспілкуватись з Україною, а скоріше страх партнерів, страх організацій про можливість забезпечити безпеку для їх учасників на території України. Певною мірою, європейців можна зрозуміти.

Втім, війна на сході не впливає на діяльність українських громадських організацій. Вони продовжують активно працювати, ділитись досвідом з колегами та втілювати в життя нові проекти.

- Як би Ви охарактерезували свою ГО?

- Наша громадська організація – динамічна, ми працюємо з молоддю, ми є місцевою ГО. Працюємо в рамках європейського партнерства у програмі «Волонтерство в ЄС». Це є можливість для, зокрема, українців пройти волонтерство у країнас ЄвроСоюзу. ЄС покриває всі витрати (проїзд, проживання, кишенькові витрати, також мовні курси). Абсолютно різноманітне волонтерство в різних галузях. Наприклад, у нас була ГО, яка допомогла організовувати ЄВРО 2016 і волонтери брали участь у цьому цікавому процесі. Це була така тематика спортивного, здорового способу життя. Таких громадських організацій як львівський «Інститут українських студій» в Україні чимало. Переоцінити їх роль у становленні громадянського суспільства важко.

- Як розширювати горизонти власного світогляду та співпраці з Європейським Союзом? У Вас є власний рецепт?

- Перш за все, я думаю, потрібно здобути особистий досвід, особистий контакт, щоб зрозуміти, яка європейська логіка, як функціонує ця велика структура, про відсутність корупції, про високі податки і багато-багато різних речей.

Треба бути готовим працювати згідно з новими принципами. Коли ти розумієш, як функціонує ця система зсередини і отримуєш можливість відвідати будь-яку країну, спілкуватись із молоддю, я думаю цей страх співпраці зникає. Підприємці бачать, що можуть запропонувати, яка додана вартість на продукцію, як функціонує європейська бізнес-система. І це стає такою іродзинкою, хорошою можливістю для зросту бізнесу.

Бринза Ерік, Агаркова Наталія.
Спеціально для Радіо24-Запоріжжя та 061.ua

14.09.2016

Матеріал публікується в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа», що реалізується Громадською організацією «Інтерньюз-Україна» у партнерстві з Товариством Лева та Фондом міжнародної солідарності (Польща). Публікація цього матеріалу стала можливою завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора/редакції та необов'язково відображає точку зору USAID, уряду США та МЗС Польщі.
Made on
Tilda